Колотуха О.В. Словник спортивного туризму та активної рекреації

У словнику викладено тлумачення основних термінів та понять, що використовуються у теорії та практиці спортивного туризму та активної рекреації. Видання включає близько 2800 термінів та більше 2300 статей з географії спортивного туризму та активної рекреації, туризмології, систематизації  спортивного туризму та активної рекреації й туристсько-спортивної практики.

Для науковців, широкого загалу фахівців з туризму, студентів географічних та туризмознавчих спеціальностей.

Туризм – одне з важливих соціально-економічних явищ сучасності, яке підпорядковується дії об’єктивних законів розвитку суспільства. Воно відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається розвитку динамічного активного відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавальною та спортивною діяльністю. Як вид людської діяльності та галузь економіки туризм в геопросторовому аспекті бурхливо розвивається, а в перспективі його значення буде без сумніву зростати. Найбільш динамічним та просторово осяжним виступає такий важливий вид рекреаційно-туристської діяльності як спортивний туризм та активна рекреація.

За період становлення і розвитку спортивного туризму та активної рекреації фахівці напрацювали термінологію, яку треба адаптувати до існуючої рекреаційно-туристської термінології. Звісно, що спортивний туризм та активна рекреація як сегменти рекреаційно-туристської галузі повинні спиратися на понятійно-термінологічний апарат рекреаційно-географічного напряму, що склався на стику суспільно-географічних та фізико-географічних наук. Крім того, рекреаційна географія й географія туризму оперують власною термінологією, яка розвивалася протягом останніх 30-40 років, відбиваючи відповідні соціальні замовлення та суспільні процеси.

Формування української терміносистеми туризму та активної рекреації на сьогодні ще не можна вважати завершеним процесом. Подальший бурхливий розвиток туризму, туристсько-спортивної діяльності, активної рекреації супроводжується еволюцією і модифікацією поняттєвої та дериваційної систем термінології туризму, яку можна розглядати як динамічний інтегративний континуум, що складається з терміноодиниць, творцями і носіями яких є як професійні працівники сфери туризму та рекреації, науковці, так і самодіяльні туристи. У процесі розвитку теорія і практика туризму та активної рекреації поповнювалася новими дефініціями, що віддзеркалюють науково-практичні вектори становлення цієї галузі. На сьогодні склад термінології туризму та активної рекреації являє собою досить різнорідне поєднання таких мовних одиниць: 

  • з погляду походження: власне українських – мандрівництво, намет, наплічник, ночівля, подорож, похід, притулок, стежка, скелелаз тощо; запозичених (у т.ч. й інтернаціоналізмів) – тур, бівак, бунгало, гід, караванінг, кемпінг, мотель тощо; 
  • з погляду вживання: застарілих, окремі з яких останнім часом поступово повертаються до активного вжитку в туризмі: гірський притулок, лещетарство, мандрівництво, наплічник (рюкзак), провідник (путівник), таборування, туристика тощо; новотворів: вітрильний туризм, скі-альпінізм, скі-тур, трек-похід, турсайт тощо. 

Терміни туризму, та активної рекреації що виникли внаслідок міжсистемного запозичення, можна поділити на дві групи: 

  1. загальнонаукові терміни (аналіз, концепція, метод, модель, система, структура, теорія, функція), що у складі термінів-словосполучень суттєво звужують і конкретизують свою семантику: територіальна рекреаційна система, концепція туризму, метод екстраполяції, система інформаційна туристська тощо. 
  2. міжгалузеві терміни, що функціонують у суміжних з туризмом галузях (географії, спорті, медицині, військовій справі, економіці, історії тощо) і входять до складу термінології туризму або практично без зміни термінного значення: географія туризму, геотурсистема, рекреалогія (географія); клуб туристів, змагання, зліт, багатоборство (спорт) або ж з повним чи частковим його переосмисленням тощо. 

Вживанню іншомовних запозичень у ролі термінів туризму та активної рекреації сприяє їх міжнародний характер і універсальність. При цьому ступінь інтенсивності, характерний для процесу поповнення термінології туризму та активної рекреації іншомовними запозиченнями, для кожного періоду становлення й розвитку цієї терміносистеми є різним. Мовами-донорами для термінів туризму та активної рекреації є, насамперед, такі європейські мови як англійська, французька, німецька, голландська. Саме з цих мов поповнювався й поповнюється термінофонд української термінології в галузі туризму та активної рекреації. Такі одиниці є як загальнотуристськими термінами й поняттями, так і такими, що обслуговують окремі види туризму та активної рекреації. Достатньо високий відсоток (близько 40%) англійських термінів у субсистемі запозиченої лексики туризму зумовлений позамовними чинниками, зокрема тим, що зародження туризму у його сучасному розумінні пов'язане саме з Англією, де було організовано першу туристську поїздку, перші туристські організації. Саме тому англійські терміни туризму поширилися в багатьох мовах, зокрема й в українській, разом із детермінованими поняттями. Отже, запозичення є продуктивним шляхом збагачення терміносистеми галузі туризму та активної рекреації. Таке запозичення є результатом міжмовних контактів, зумовлених міжгалузевою взаємодією та міжнародними зв'язками. Але варто пам'ятати, що використання іншомовних термінів для забезпечення фахових комунікативних потреб має бути регламентованим, оскільки надмірна кількість запозичень часто призводить до перевантаження чужомовними лексемами галузевих терміносистем та ускладнення сприймання інформації. Крім того, у термінотворенні активно використовуються базові для багатьох мовних систем грецькі та латинські терміноелементи, що можуть комбінуватися між собою або з елементами різних європейських мов, як це спостерігаємо в терміносистемі туризму та активної рекреації. Наприклад, спелеотуризм (гр. spelaion – печера + фр. tourisme – туризм) – подорожування з метою вивчення печер.

В рекреаційно-туристської галузі відбувається постійний динамічний процес появи нових та удосконалення існуючих термінів і понять, тому робота над створенням нових туристських словників є важливою умовою удосконалення туристського понятійно-термінологічного апарату.

При підготовці словника були використані сучасні літературні та електронні інформаційні джерела. У процесі відбору термінів та їх тлумачення автор спирався на колективний досвід фахівців туризму та активної рекреації, спеціалістів-географів, відображений у численних монографіях, статтях, довідниках, словниках, нормативних документах тощо. Використовувалися й енциклопедичні видання, довідники і словники суміжних наук – суспільної географії, фізичної географії, геології, картографії, економіки, демографії, біології, екології, спорту, рекреалогії та ін.

Автор дослідження завжди вважав спортивний туризм головною справою всього свого життя – присвятив йому більше 35 років, здійснив більше 70 спортивних туристських походів з пішохідного, лижного, гірського, водного та велосипедного туризму у різних географічних районах світу, є майстром спорту України зі спортивного туризму, членом Президії Міжнародної федерації спортивного туризму, головою комісії лижного туризму Федерації спортивного туризму України, президентом Кіровоградської обласної федерації спортивного туризму.

Автор щиро вдячний рецензентам – доктору географічних наук, завідувачу кафедри країнознавства і туризму Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Любіцевій О.О., доктору географічних наук, завідувачу кафедри міжнародного туризму Київського національного університету культури і мистецтв Антоненку В.С., кандидату технічних наук, почесному президенту Федерації спортивного туризму України, заслуженому працівнику фізичної культури та спорту України Соколову В.А. за слушні зауваження до словникових статей.

Перед початком користування словником бажано ознайомитись із списком скорочень. Більшість термінів має іншомовне походження, тому подається їх етимологія.