(водн.) (від англ. big wall – велика стіна) – підвид  каякінгу,  проходження річок з величезними витратами води.

(від лат. activus – активний) – різні види активної людської діяльності, активності.

(від лат. аqua – вода і англ. roller – вертіти) – водний вид активної рекреації, своєрідний гібрид моточовна та моторолера. Має корпус підвищеної мореплавності, плоску лижу, що забезпечує стійке гліссування при різних режимах руху, і носовою частиною, що дозволяє легко підніматися хвилю з мінімальним утворенням бризок.

карта, виконана туристами, як правило в польових умовах, із порушенням геометричної точності та її достовірності через низьку якість та кількість використаних при її створенні даних, помилки складання тощо.

(від грец. orizontos – той, що обмежує)  – чотири головні точки горизонту: Північ, Південь, Схід і Захід; іноді С.Г. називають також відповідні чверті горизонту; позначаються літерами Пн, Пд, С і З чи відповідно N, S, O (чи E) і W.

(фр. relief  – випуклість від лат. relevo – піднімаю) – особливий вид картографічних зображень, які поєднують об’ємне зображення рельєфу із звичайним картографічним зображенням всіх інших елементів змісту карти. З метою підвищення наочності зображення рельєфу Р.К. мають різні горизонтальний і вертикальний масштаби: горизонтальний від 1:200 000 до 1:1 000 000, вертикальний – в 2-10 разів більший.

(від лат. recreatio – відновлення) – карта, що характеризує рекреаційну діяльність населення; містить інформацію про територіальні рекреаційні системи та їхні елементи (групи відпочиваючих, природні й культурні комплекси, технічні системи, управління й обслуговування), властивості, структуру, внутрішні й зовнішні зв’язки. Найпоширенішими є аналітичні (інвентаризаційні), оціночні (характеризують окремі види рекреаційних ресурсів) та карти розміщення рекреаційних ресурсів.

див. гіпосометричний профіль.

(від грец. όρος – гора, γραφία – писати) – карта, яка характеризує орографію суші та дна Світового океану; на ній показують розміщення, орієнтування і розміри гірських хребтів, уступів, западин, серединно-океанічних хребтів, острівних дуг, каньйонів, жолобів та інших орографічних елементів на фоні узагальненого зображення основних ступенів рельєфу.

(від англ. orientate – орієнтуватися)  – визначення туристом свого місцеположення відносно сторін горизонту за допомогою компасу, карти чи аерофотознімка, а також за місцевими ознаками (орієнтирами), за положенням Сонця, Місяця, зірок та за допомогою радіо-, світлових та звукових орієнтирів.