всі розташовані на земній поверхні об’єкти як природного (ліси, річки, болота і т.д., крім елементів рельєфу), так і штучного (населені пункти, окремі будівлі, дороги, канали, сади тощо) походження. Зображаються на топографічних картах відповідними умовними знаками.

(від фр. marche – хід, рух і route – шлях) – розробка і впровадження нового туристського маршруту, формування траси туристської подорожі в просторовому аспекті, визначення географічних точок перебування з урахуванням наявних в певній місцевості туристських ресурсів і умов туристської діяльності.

координатна сітка на топографічних картах, утворена лініями, паралельними до осей координат. Вертикальні лінії проведені паралельно до осьового меридіана зони Гауса, а горизонтальні – паралельно до екватора. Дає можливість визначати на картах прямокутні координати об’єктів або наносити об’єкти на карту за їх прямокутними координатами. Показується на всіх топографічних картах масштабу 1:500000 і крупніше.

(від англ. country – країна, село, місцевість) – різновид етнографічного туризму, ознайомлення з народними традиціями, фольклором, побутом, архітектурою та іншими ментальними цінностями місцевого населення.

(від лат. expositio – виклад, опис) – орієнтування схилів гір, горбів, долин, гряд тощо відносно Сонця (інсоляційна Е.С.), а також до напряму панівних вітрів (циркуляційна Е.С.). На топографічній карті визначається за лінією найбільшої крутизни, проведеної перпендикулярно до горизонталей.

– див. вказівник.

(від грец. hypsos – висота) – уявний вертикальний розріз рельєфу місцевості. Для побудови профілю за певним напрямом на топокарті прокреслюють пряму, на якій відмічають і визначають за горизонталями висоти точок перетину лінії профілю з вершинами і ”згинами“ схилів. Ці точки переносять на лінію основи профілю на кресленні і будують в них перпендикуляри до основи, за якими в крупному масштабі (у 5-10, інколи 20 разів крупнішому від горизонтального) відкладають висоти точок над лінією основи.

(від лат. мeridianus – полуденний) – астрономічний меридіан, який проходить через Гринвіцьку обсерваторію (поблизу м. Лондона у Великій Британії). В міжнародній системі географічних координат Г.М. прийнятий початковим (нульовим); від нього ведеться відлік довгот від 0° до 360°. в напрямі із заходу на схід чи в обидва боки від 0° до 180° з припискою відповідно слова ”східна“, чи знака ”плюс“ (+) і ”західна“, чи знака ”мінус“ (-).

(від грец. orizontos – той, що обмежує) – межа доступного для спостереження туристом відкритого ландшафту.

(за В. Канським) (від грец. glyphe – різьба) – створений людиною (спеціально чи опосередковано), природою, або ж невідомого походження нечітко видимий з близька, але видимий з певної відстані, з певної висоти, або в геологічному розрізі смисловий напис, гліф, геометричний або фігурний рисунок чи візерунок розташований на земній чи водній поверхні або ж у повітряному, породному чи водному просторі, що виконує тимчасову, періодичну або довготривалу інформативну функцію. Г. на площині можуть бути позитивної (додатної) або негативної (від’ємної) форми.