У 1752 році російський уряд виділив територію Задніпров’я під облаштування військового поселення Нова Сербія. З її утворенням у Задніпров’ї було поселено два полки – Пандурський піхотний та Гусарський генерала Хорвата. Територія кожного полку була розділена на 20 рот. У кожному ротному поселенні планувалося збудувати земляні укріплення (шанці – невеликі фортифікаційні споруди).
Як правило, центри рот було розміщено у заснованих вихідцями з Миргородського полку поселеннях (населених пунктах), деякі з них були перейменовано на сербський лад. Ротними поселеннями Гусарського генерала Хорвата полку стали Новомиргород, Коробчино (Печка), Петроострів, Кільтень (Надлак), Кальниболото, Новоселиця (Семлек), Архангелогород, Єрьомина Балка (Мартонош), Ольховатка (Панчов), Три Байраки (Каніж), Могильне (Сента або Сентів), Крутояр (Вуковар), Ліснинське або Лісницьке (Федвар), Аджамка (Суботіц), Цибулів, Некрасівський Байрак (Мошорин), Дмитрівка, Воробцівка або Оробцівка (Самбор), Глинськ та Нестерівка (Вершац).
У названих ротних центрах у 1752 – 1753 рр. були збудовані шанці, за виключенням Архангелогорода, Новомиргорода, Петроострова та Цибулевого, де укріплення були облаштовані ще в 1740-х роках.
Шанець Могильний або Сента (назва походить від сербського містечка Сента (край Воєводина), вихідці з якого очевидно поселилися в його околицях) був збудований у 1752 – 1753 рр. біля витоку річки Інгул поряд з поселенням Могильне. Це було правильне чотирикутне укріплення з двома в’їздними воротами та чотирма бастіонами на його кутах, обведене сухим ровом. З Сентівської фортеці можна було виїхати у напрямку Трьохбайрачного (Канізького) та Крутоярського (Вуковарського) шанців.
Академік Й.-А. Гільденштедт, який побував у Сентові у 1774 році, описав його так: “…правильно-четыреугольное укреплание, сажень 400 в окружности, но в нем не живут и оно служит убежищем только в крайних случаях”.
З огляду на картографічні матеріали середини ХVІІІ століття та повідомлення академіка Гільденштедта, можемо припустити, що усі ротні укріплення Нової Сербії були збудовані за типовим проектом, зразком якого є шанець Сента.
У часи Нової Сербії Сентівське укріплення було центром 11-ї роти Гусарського генерала Хорвата полку, а в 1764 році стало осередком 11-ї роти Чорного гусарського полку. З часом шанець Сента та поселення Могильне дали початок селу Сентів, яке з 1946 року іменується Родниківкою (нині в межах Олександрівського району Кіровоградської області).
Фортеця до сьогоднішнього дня збереглася частково. Наприкінці 1940-х – на початку 1950-х років вона була поруйнована. Місцевий голова колгоспу наказав брати землю з його валів для будівництва дамби під час облаштування колгоспного ставка.