У 1753–1754 рр. на південь від Нової Сербії було утворено Слобідський козацький полк, який у вітчизняній історичній науці з легкого благословення А. О. Скальковського більш відомий під назвою Новослобідського козацького полку. Він був сформований з колишніх поселенців задніпрських сотень Миргородського полку, яким довелося звільнити колонізовані ними у 1730-х – 1740-х роках території під поселення сербів.
Слобідський (Новослобідський) козацький полк одночасно став і військовою, і адміністративною одиницею на півдні України. Територія полку ділилася на сотні, на чолі яких стояли сотенні отамани. У різний час кількість сотень в полку коливалася від 20 до 28, їхніми центрами були сотенні слободи. Вони, як правило, засновувалися як укріплені поселення, з невеликими земляними фортецями – шанцями.
Одним із перших таких укріплень на територію полку було засновано шанець Грузький. Відомі джерела та наукові дослідження дозволяють стверджувати, що укріплення і слобода поряд з ним були закладені в липні–серпні 1754 року, козаками Цибулівської сотні на чолі з колишнім хорунжим цієї сотні Петром Погрібним. Шанець був земляним, правильної чотирикутної форми, з чотирма бастіонами на куртинах. До того ж він був обведений сухим ровом. У центрі укріплення була збудована дерев’яна церква. Судячи з деяких картографічних пам’яток другої половини 1750-х років, його конфігурація була типовою для всіх земляних шанців полку. З укріплення можна було виїхати в напрямку шанцю і слободи Вись, шанцю і слободи Лелеківки, а також фортеці Святої Єлисавети.
Після ліквідації Слобідського козацького полку, у 1764 році шанець Грузький став ротним укріпленням 13-ї роти Єлисаветградського пікінерського полку, а в 1769 році – ротним укріпленням 14-ї роти Молдавського гусарського полку. Ця невелика фортеця згадується в записках барона Франсуа де Тотта про останній похід татар на чолі з Керим-Гіреєм в Задніпров’я. З утворенням Єлисаветградського повіту в 1776 році слобода Грузька стала його окремим населеним пунктом. Нині це село Грузьке Кропивницького району Кіровоградської області. Шанець до сьогоднішнього дня не зберігся, але деякі його фрагменти простежуються на аерофотозйомці.