ФОРТЕЦЯ ЦИБУЛІВ

Художня реконструкція: Олександр Чорний, 2020

Укріплення було збудоване за підтримки Миргородського полковника В.П. Капніста у 1740 році за кілька верст від польського кордону на лівому підвищеному березі річки Інгулець, у його верхів’ї. Фортеця була земляною, неправильної форми, обведена сухим ровом, довкола якого були встановлені додаткові засоби захисту твердині – дерев’яні рогатки. Фортечні вали були укріплені дерев’яним каркасом та увінчані палісадом. Укріплення було озброєне гарматами. На території твердині знаходилися церква, будинок сотника, провіантські магазини, конюшні та казарми.

Фортеця мала четверо воріт. З укріплення можна було виїхати у напрямку Крилівської фортеці та Круківського шанця, у напрямку Новомиргородської фортеці, а пізніше ще й у напрямку фортеці Святої Єлисавети. Четверті ворота слугували виходом до Інгульця.

Вперше фортеця Цибулів, як географічний об’єкт, була зафіксована на “Карті Задніпрських місць Данила де Боскета 1745 року”. У 1748 році укріплення стало адміністративним центром Цибулівської сотні Миргородського полку. До 1754 року це була найбільша фортеця у Задніпров’ї. На рубежі 1740-х – 1750-х років поряд з нею, на правому березі Інгульця, була осаджена слобода графа О. Г. Розумовського.

У 1752–1754 рр. у Цибулівській фортеці деякий час дислокувався головний командир Нової Сербії генерал-майор артилерії І. Ф. Глєбов. Після закладення 12 червня 1754 року фортеці Святої Єлисавети вихідці з Цибулевого у липні – серпні того ж року осадили поряд з нею Преградську слободу, яка стала частиною форштадту згаданого укріплення, і яка пізніше стала іменуватися Подолом. У січні 1769 року земляне укріплення Цибулів витримало короткочасну осаду татар під час походу Крим-Гірея в Україну. Цей факт задокументував учасник походу Франсуа де Тотт.

Цибулівська фортеця була діючою до 70-х років ХVІІІ століття. У часи Нової Сербії укріплення було центром 15-ї роти Гусарського генерала Хорвата полку, а з 1764 року – центром 15-ї роти Чорного гусарського полку. Земляна фортеця Цибулів не збереглася, але вона дала початок містечку Цибулів. Нині це с. Цибулеве Знам’янського району Кіровоградської області.

Кандидат історичних наук, доцент. Автор близько 100 наукових публікацій, значна частина яких присвячена проблемам історії Кіровоградщини. Коло наукових інтересів: воєнна історія та військова персоналістика ХVІІІ – ХХ століття, битва за Дніпро 1943–1944 рр. Розробки символіки: автор символіки с. Красносілля Олександрівського району Кіровоградської області.