Трансконтинентальні торговельні маршрути від Китаю (постачальника шовку) через Середню Азію до Візантії та арабських держав у Месопотамії. На пізньому етапі існування до цієї торгівлі також долучилася Генуя і Венеція.
Існував з І по ХІІІ ст. (перерва з Х по ХІІ ст.).
На ньому у містах існували колонії купців, які здійснювали торгівлю та виступали посередниками між кінцевими споживачами. Таким чином формувався окремий квартал торгівлі у міський забудові.
Найбільший розквіт припав на період існування Монгольської імперії, яка запровадила єдиний політичний лад на всьому маршруті. У цей час одне з його відгалужень проходило частково по території сучасної України та мало кінцевий пункт у м. Каффа (сучасна Феодосія), де генуезькі купці виступали посередниками.
Термін впровадив Ф. Ріґтофен (1877).
При посиланні застосовувати: