“Центр–периферія” теорія

У географії термін має кілька тлумачень.

1) у географії промисловості – показує залежність між торгівлею продукцією та рівнем розвитку країн.  Спирається на теорію порівняльних переваг і МПП.

Обґрунтував Р. Пребиш.

2) у географії населення – розселення, у тому числі місто, розглядаються як система “центр–периферія”. Виділяється полюс (центр), інтегрована периферія-2 (промислова і сільська), далека периферія-2 (експлуатована і резервована територія). Ґрунтується на ефекті поляризації. Зумовлює просторову сеґрегацію.

Стадії розвитку системи “центр–периферія”:

  • доіндустріальна (території з локальними системами розселення довкола міст (дивись модель Тюнена));
  • початкової індустріалізації (ядро формує поляризований район-11, який виступає “центром” для решти території – “периферії” (моноцентризм));
  • розквіту індустріалізації – перетворення периферійних центрів у регіональні центри (поліцентризм);
  • постіндустрільний – розвиток міжміської територій у внутрішній урбанізаційній периферії-2 (субурбанізація).

Обґрунтував Дж. Фрідманн (1966).

При посиланні застосовувати:

“Центр–периферія” теорія / Савчук І.Г. // Словник суспільної географії. — Електронний ресурс. — Режим доступу: https://geohub.org.ua/node/5508 (дата звернення: 07.02.2025)

Савчук Іван Григорович — кандидат географічних наук, автор і співавтор 6 наукових монографій, низки карт у "Національному атласі України" (2007) й "Історичному атласі України" (2015), 173 наукових публікацій. Науковий консультант "Екологічної енциклопедії" (2007-2008), автор статей у "Великій український енциклопедії" (2020). Автор і співавтор підручників і атласів з географії для загальноосвітніх навчальних закладів (2017-2019). Основні напрями досліджень: економічна географія і геоекономіка, геоісторія і геополітика, країнознавство.