одна з шкіл, що розвивалася у складі марксистської концепції зовнішньої торгівлі. Для цього підходу була характерною відсутність єдиної наукової теорії: питання зовнішньої торгівлі розглядалися окремо у контексті розвитку капіталізму та соціалізму.

Постулюється необхідність державної монополії зовнішньої торгівлі при соціалізмі, що повинно призвести до справедливого розподілу матеріальних благ. Підґрунтям офіційної радянської школи критики буржуазної політичної економії є концепція імперіалізму як вищої стадії розвитку капіталізму (1916). Аналізуючи головні тенденції розвитку останнього, відмічалось діалектичне поєднання процесу монополізації та транснаціоналізації капіталу з ростом конкуренції між окремими економічними угрупованнями на світовому ринку. Виходячи із закону падіння прибутків при капіталізмі імперіалізм є вищою стадією розвитку буржуазного суспільства, адже у ньому панують монополії, які поділили між собою світ-1 з метою отримання надвисоких прибутків. Зовнішня торгівля тлумачиться як другорядна складова власне вивозу капіталу, який направлений на створення гарантованих ринків збуту продукції за твердими високими цінами. Вона є життєво необхідною для самого існування капіталістичного виробництва, адже дає змогу отримувати надприбутки шляхом нерівного обміну доданої вартості праці, закладеної у ціну кожного з товарів взаємної торгівлі. Саме через це, а також через особливості технології виробництва (дивись ефект масштабу виробництва), виникає потреба у зовнішніх ринках збуту. Водночас зовнішня торгівля слугує пом’якшенню соціальних антагонізмів між класами у самому суспільстві.

У колишньому СРСР географію зовнішньої торгівлі переважно вивчали у Московському державному університеті ім. Михайла Ломоносова, де М.М. Баранський, Л.Б. Вардомський, І.О. Вітвер, І.М. Маєргойз, В.П. Максаковський, М.С. Розін, Ю.Г. Саушкін та інші вчені сформували оригінальну концепцію вивчення зовнішньоторговельних процесів у рамках наростаючої економічної інтеграції між різними країнами (на прикладі країн колишньої соціалістичної системи). Ними було написано низку монографій з теоретичних питань економічної географії, економічної географії зарубіжних країн та з економічної географії СРСР, в яких висвітлювались окремі питання географії зовнішньої торгівлі. Як самостійна напрям суспільної географії остання сформувалась у колишньої СРСР у 70–х рр. ХХ ст.