Політична географія

вивчає аналіз прояву політичних процесів (об'єкт) на різних територіальних рівнях (дивись теорію різних рівнів). Предмет – політична карта світу-1.

Виділяють такі основні рівні дослідження політичної географії (Lacoste, 1993):

  • міждержавний;
  • у межах держави;
  • окремих р-нів-4,5;
  • міської агломерацій.

В її складі окремо виділяють електоральну географію.

Марксистська політична географія (Колосов, 1988) ґрунтується на визнанні “визначальної ролі виробництва в досліджуваних нею просторових системах”, а функціональна політична географія (Гартшорн, 1950) намагається “виявити “ключову ідею”, без якої... державі не вдалось би зберегти цілісність своєї території та лояльність більшості громадян”.

На відмінну від геополітики акцентує увагу на вивчення розміщення політичних сил на певний час, а не на визначення передумов для розвитку політичних явищ і процесів.

Дивись також нова політична географія.

Джерела:
  1. Dictionnaire de géopolitique / Sous la dir. de Y.Lacoste. – Paris, 1993. – P.3.
  2. Колосов В.А. Политическая география: проблемы и методы. – Л., 1988. – С. 4, 18.

При посиланні застосовувати:

Політична географія / Савчук І.Г. // Словник суспільної географії. — Електронний ресурс. — Режим доступу: https://geohub.org.ua/node/4632 (дата звернення: 07.10.2024)

Савчук Іван Григорович — кандидат географічних наук, автор і співавтор 6 наукових монографій, низки карт у "Національному атласі України" (2007) й "Історичному атласі України" (2015), 173 наукових публікацій. Науковий консультант "Екологічної енциклопедії" (2007-2008), автор статей у "Великій український енциклопедії" (2020). Автор і співавтор підручників і атласів з географії для загальноосвітніх навчальних закладів (2017-2019). Основні напрями досліджень: економічна географія і геоекономіка, геоісторія і геополітика, країнознавство.