(від грец. basis – основа) – показник орографічної оцінки території спортивного туризму, який застосовується при класифікації пішохідних, гірських, лижних, велосипедних та автомото маршрутів за категоріями складності за допомогою такого морфометричного показника як перепад висот і який характеризує район подорожі та витрачені фізичні зусилля туристської групи, з точки зору конкретно вибраного маршруту. Це умовна поверхня, яка торкається тальвегів долин відповідних порядків. Різниця висот між базисною та вершинною поверхнями відповідає відносній висоті сучасного рельєфу. Ця різниця дає уяву про енергію рельєфу, яка визначає у свою чергу кількість енергії, що витрачають туристи при доланні даного перепаду висот.