Окремий період у розвитку великих міст, що виділяється ґрунтуючись на домінуючій транспортний технології.

Для міст Канади (Йейтс, 1990) виділяють такі епохи:

• сировинних матеріалів (до 1935 р.) – вивіз необробленої продукції призвів до утворення перших міських поселень;
• промислового капіталізму (1935 – 1975) – призвела до виникнення Головної вулиці; 
• глобального капіталізму (від 1975 р.) – екзурбанізація як наслідок виникнення постіндустріального суспільства.

Для міст США (Бочерт, 1967) виділяють такі епохи:

• вітрильників і кінних екіпажів – міста орієнтовані на зовнішню торгівлю з країнами Європи (1790 – 1830 рр.);
• перших залізниць й єдиної загальнодержавної транспортної системи (1830 – 1870 рр.);
• залізниць Першої промислової революції та утворення системи головних міст (1870 – 1920 рр.);
• панування автомобільного та авіатранспорту викликало переміщення населення у міста Тихоокеанського узбережжя та у Сонячний пояс (1920 – 1970 рр.);
• поширення супутників, електроніки та реактивних двигунів призвело до виокремлення світових міст (з 1970 р.).

Поняття запровадив Дж. Бочерт (1967).