Складова частина економічної теорії К. Маркса.

Спирається на концепції порівняльних і відносних переваг, зазначаючи, що одним із головних факторів розвитку капіталістичного ринку є створення світового ринку.

Зовнішня торгівля у цій теоретичній концепції виступає в якості перерозподіляючого механізму, що “експлуатує” існуючий спосіб виробництва, а не створює його і саме тому вона не відіграє жодної системоутворюючої функції.

Характерною особливістю цієї теоретичної концепції є динамічний підхід на противагу статичним концепціям ліберального підходу. Наголошується на тому, що розвинуті країни світу нав’язують вигідний лише їм МПП, який направлений на закріплення їх провідної ролі на світовому ринку, що відповідно призводить до створення поляризованої загальносвітової економічної системи (дивись теорію просторової економіки).

Досліджуючи питання зовнішньої торгівлі окремих країн світу акцентується увага, насамперед, на залежність між експортом і вивозом капіталу, виділяючи останній, як провідну рушійну силу у всьому комплексі міжнародних економічних відносин. Сучасний марксизм представлений неомарксистським і радянським підходом.