Капіталізм

Термін має кілька тлумачень у географії.

  1. у країнознавстві – з позицій світосистемного підходу – розвиток господарських відносин у рамках економіки-світу з метою нескінченного накопичення капіталу шляхом поділу праці у межах економіки-світу і «колоніальної ринкової експансії та якісної технічної раціоналізації операцій накопичення» (Дерлугьян, 2006), при цьому він намагається встановити монополію на ринку (переважно у формі квазімонополії чи олігополії) та існує різноманіття організації та оплати праці від примусового до роботи за угодою та соціальні протест включає у себе не лише боротьбу між пролетарями і буржуазією та держави не є ізольованими автономними утвореннями (Валлерстайн, 2006).
  2. у радянській економічній географії – наступає відразу після феодалізму, основою господарства є фабрична форма організації виробництва, суспільні процеси характеризуються боротьбою класів пролетарів і буржуазії, економічна база визначає політичну і культурну надбудову.

Стадії розвитку капіталізму (Меньшиков, Клименко, 1989):

  • домонополістична;
  • монополістична;
  • державно-монополістична (дивись державний капіталізм);
  • транснаціональна.

3. в англо-саксонській географії є кілька тлумачень.

Дві основні моделі капіталізму – “англо-саксонська” і “рейнська” (Michel, 1991)

Перша модель – економіка вільного ринку, друга – координована ринкова економіка. 

Типологія інституціональних форм капіталізму (Amable, 2005): 

  • вільний ринок (велика конкуренція, низька зарплатня і рівень освіти більшості найманої робочої сили при незначному впливові фінансового сектору на реальну економіку);
  • “соціал-демократичний” (скандинавські країни – велика гнучкість ринку праці, сильний захист працюючих і високі зарплатні при постійній перепідготовці кадрів);
  • азіатський (банківська система має тісні зв’язки з великими підприємствами, при довічному наймі і обмеженому соціальному захисті і високому рівні освіти);
  • середземноморський (домінуюча роль банків, сильний захист працюючих, при слабкій системі освіти і невисокій зарплаті);
  • континентальної Європи (змішана система “соціал-демократичного” і середземноморського типу).
Джерела:
  1. Валлерстайн И. Миросистемный анализ: введение. – М., 2006. – С. 77, 80, 86.
  2. Дерлугьян Г. Самый неудобный теоретик / И. Валлерстайн. Миросистемный анализ: введение. – М., 2006. –  С. 19-31.
  3. Меньшиков С.М., Клименко Л.А. Длинные волны в экономике. Когда общество меняет кожу. – М., 1989. – С. 57.
  4. Michel A. Capitalisme contre capitalisme. – Paris, 1991.
  5. Amable B. Les cinq capitalismes. Diversité des systèmes économiques et sociaux dans la mondialisation. – Paris, 2005.
  6. Hall P.A., Soskice D.W. Varieties of Capitalism : The institutional foundations of comparative advantage. – Oxford, 2001
  7. Le capitalisme aime la diversité // Science Humaines. – 2005. – №161. – P. 66-67.

При посиланні застосовувати:

Капіталізм / Савчук І.Г. // Словник суспільної географії. — Електронний ресурс. — Режим доступу: https://geohub.org.ua/node/3854 (дата звернення: 02.02.2025)

Савчук Іван Григорович — кандидат географічних наук, автор і співавтор 6 наукових монографій, низки карт у "Національному атласі України" (2007) й "Історичному атласі України" (2015), 173 наукових публікацій. Науковий консультант "Екологічної енциклопедії" (2007-2008), автор статей у "Великій український енциклопедії" (2020). Автор і співавтор підручників і атласів з географії для загальноосвітніх навчальних закладів (2017-2019). Основні напрями досліджень: економічна географія і геоекономіка, геоісторія і геополітика, країнознавство.