із кельтського vasarus – слуга.

У географії має два значення.

1) в геоісторії, історичній географії – особа, яка за часів феодолізму, надала клятву особистої вірності й служби сеньйору, який брав на себе зобов’язання захищати останнього і надавати йому допомогу у випадку скрути. В обмін на це відз ХІ ст. в. отримує за службу бенефіцій, пізніше феод/фьєф/лен-1. В обов’язки васала входило несення військової служби, виплата фіксованої зборів та участь в суді й раді сеньйора.

2) у військовій географії, геополітиці, геостратегії, країнознавстві, політичній географії – форма спеціального режиму території, що проявляється у виплаті регулярної зборів, наданні військової допомоги у випадку війни та підпорядкованості своєї зовнішньої політики вимогам сюзерена-2 при одночасному збереженні власної внутрішньої політики (наприклад, Андорра щодо Франції, від 1278 р.).