За однакових для всіх учасників цін на кінцеві продукти та при постійному ефекті масштабів виробництва, якщо не брати до уваги вартість праці, відбувається рівновага цін на виробничі фактори. Країни, які мають надлишок певного виробничого фактору, переважно експортують ті товари, в яких його частка найбільша, а це при інших рівних умовах повинно збільшувати стимули до зовнішньої торгівлі. Як наслідок зростають ціни на надлишкові виробничі фактори при одночасному її зменшенні на дефіцитні у межах господарства кожної з країн–учасниць світової торгівлі.

В її основу покладено теорію Гекшера–Оліна та математичні розробки П. Самуельсона (1948).