(від грец. geo – Земля та тери(торія)) – частина географічного простору, яка охоплює територію (всієї твердої поверхні Землі), акваторію (частини водної поверхні Землі), аероторію (частини повітряної оболонки геосфери, співвіднесеної з відповідною територією чи акваторією) та літоторію (обмеженої частини підземного простору, земної товщі). Територія відповідає твердій поверхні нашої планети і може бути використана в туризмі у повній мірі. Наземними видами спортивного туризму виступають пішохідний, гірський, лижний, велосипедний, автомототуризм із різним ступенем освоєння у висотному вимірі. Так, альпінізм та гірський туризм задіює території розташовані, як правило, вище 2500 м. Натомість, пішохідний, лижний, велосипедний, автомобільний, мотоциклетний, водний туризм, більшою мірою, використовують території до цієї умовної висотної відмітки. Акваторія як частина водної поверхні нашої планети використовується в спортивному туризмі не в повному обсязі. Це – водні акваторії суходолу (річки, озера, канали) та частково акваторії Світового океану (прибережні зони). Водний туризм та його підвиди (рафтинг, каякинг та ін.) використовує, в першу чергу, річки в їх активній фазі. У вітрильному туризмі задіюються акваторії великих озер, водосховищ, прибережна зона морів і навіть океанів на відстань, як правило, до 300 м від берега. При цьому такий підвид вітрильного туризму як яхтинг використовує практично всю не вкриту льодом акваторію Світового океану. Водні глибини використовуються обмежено – до 200 м, на які можуть занурюватися сучасні дайвери. Льодовкритими поверхнями Світового океану можуть пересуватися туристи-лижники, подорожувальники на собачих упряжках (наприклад, екстремальні подорожі до Північного полюсу). Аероторія використовується спортивними туристами також обмежено. Так, в балунінгу сучасні повітряні кулі (аеростати) здатні підніматися на висоту до 2000 м. Літоторія освоєна туристами-спелеологами до глибини 2196 м – це найнижча точка печери Крубера-Вороняча у масиві Арабіка в Абхазії (Грузія), яка, на сьогоднішній день, вважається найглибшою печерою світу. Цей рекорд встановили українські спелеологи у 2007 р. Дослідження печер тривають. Освоєння та підкорення граничних меж географічного простору (найвищих вершин, найглибших печер, морських глибин тощо) часто відбувається на межі людських можливостей, з ризиком для життя. Однак, таке освоєння, без сумніву, буде тривати.