Скільки існує сфера туризму, аж допоки виникає питання як правильно писати і говорити «туристський» чи «туристичний». Слова «туризм» та «турист» як запозичення з французької з'явилися в українській мові відносно недавно. Оскільки подібні питання виникали і в російській мові, то можна послатися на «Тлумачний словник російської мови» (під ред. проф. Д.М. Ушакова, М.: ОГІЗ, 1935), де прикметники «туристичний» та «туристський» співвідносилися таким чином: «туризм» – «туристичний», «турист» – «туристський». Звідси – «туристична фірма», «туристична база», «туристичний журнал» тощо та – «туристське спорядження», «туристський маршрут», «туристський похід» тощо.
Слово «туристичний» пішло по країні з перших «орфографічних сервісів Word» – там це була єдина форма. Люди, які займалися спортивним туризмом, її ніколи не використовували – вона їм «різала вухо». Не було її і в офіційній літературі зі спортивного туризму.
Натомість зараз у змінах до в Законі України «Про туризм» (№ 1228-ІV від 18.11.2003 р.), на відміну від попереднього Закону, суцільно використовується поняття «туристичний». На противагу цьому у Федеральному законі «Про основи туристської діяльності в Російській Федерації» (№ 132-ФЗ від 05.02.2007 р.) аніде немає слова «туристичний». Комісія, яка готувала цей закон виключила «туристичні» обороти.
Відмітимо, що у слові «туристський» спостерігається збіг чотирьох приголосних -стськ-, що робить цей прикметник незручним для вимовляння. Цим, мабуть, і пояснюється більша популярність слова «туристичний» як заміна «туристському».
Що можна сказати про внутрішні власне мовні передумови, які дозволяють визнати перевагу одного з варіантів визначальною?
Першою такою передумовою можна вважати той факт, що за своїм змістом варіант «туристський» поглинає та перекриває свого конкурента. Слово «туристський» не знає обмежень при поєднанні з назвами будь-яких реальних об'єктів в колі понять, що охоплюються туризмом, – підходить до них до усіх. Між тим варіант з суфіксом «-ичн-» неприродний з цілим рядом слів, які по сенсу співвідносяться тільки з поняттям «турист»: пісні, вогнище, рюкзак, стежки, маршрут тощо.
Друга передумова також має чисто змістовну властивість. Річ у тому, що «туризм» в українській мові серед численних слів на «-изм», стоїть осібно, примикаючи за значенням до ще пізнішого поняття і слова – «альпінізм». Ні те, ні інше слово-поняття не належать до категорії абстрактних іменників, для яких співвіднесення з прикметниками на «-ичний» є регулярною мовною характеристикою на «-изм (-ізм)». Усе сказане свідчить про те, що варіант "туристичний" не знаходить собі підтримки в системі мови передусім за змістом. І можна думати, що саме тому він виявився витісненим у відповідній термінології, де безумовно віддається перевага варіанту «туристський» (аналогічний по словотворчій структурі прикметнику «альпіністський», яке, як відомо, не має другого, спірного варіанту). І, нарешті, останній, третій аргумент: з двох форм, що відповідають одному значенню, витісненою із вживання, виявляється, як правило, довша.
Отже, віддаючи перевагу терміну «туристський» на достатніх підставах можна стверджувати, що саме він має бути використаний відносно елементів спортивного (самодіяльного) туризму. Чому ж тоді зараз ці терміни використовуються з точністю до навпаки? На це питання можуть відповісти тільки наші законодавці.
Отже, можна стверджувати, що в понятійно-термінологічному апараті рекреаційно-географічного напряму слід застосовувати саме поняття «туристський» для визначення всіх без винятку термінів.