(від лат. fēns – теплий західний вітер) – різновид вітру, який утворюється внаслідок перевалюючого через гірську перешкоду повітряного потоку, що охолоджується, підіймаючись навітряним схилом, а потім нагрівається, спускаючись підвітряним. Якщо при підйомі досягається температура конденсації, виникає хмарність, яка різко обривається над хребтом і тривалий час існує у вигляді нерухомої хмарної стіни; з такої хмари можуть випадати опади, особливо на навітряних схилах. Опускаючись підвітряними схилами, фен може розмивати хмарність атмосферних фронтів і ослабляти опади.