(від лат. taxon – порядок, розміщення та classificatio – розряд і виконую) – систематика територіальних туристсько-спортивних утворень від глобального до локального рівня. В дослідженні геопросторової організації спортивного туризму в якості основного методологічного підходу дослідження пропонується просторово-ресурсний підхід, сутність якого полягає у застосуванні принципів геопросторового підходу до дослідження туризму, який доповнює ресурсний підхід, оскільки ресурси є властивістю території. Ресурсом у спортивному туризмі виступає геоторія спортивного туризму, яка включає територію, частину акваторії, частину аероторії та доступну частину літоторії, окремі їх, в першу чергу природні, об'єкти. Ці окремі туристсько-спортивні об'єкти (перешкоди, атрактивні об'єкти) «нанизуються» на лінії туристсько-спортивних маршрутів. Кожній категорії складності маршруту відповідає певний набір локальних і протяжних перешкод за видом, кількістю і категорією трудності. Мережа туристсько-спортивних маршрутів формує певну туристсько-спортивну дестинацію. Відповідно до функціональних особливостей визначено три групи туристсько-спортивних районних дестинацій: туристсько-спортивні районні рецепієнтні дестинації, що переважно приймають туристсько-спортивні потоки; туристсько-спортивні районні потенційні дестинації; туристсько-спортивні районні генеруючі дестинації, що формують туристсько-спортивні потоки. Туристсько-спортивні районні дестинації формують туристсько-спортивні регіони більш високого рівня і заповнюють туристсько-спортивний простір, який, у свою чергу, є складовою загального туристського простору. Тому для спортивного туризму запропонована така Т.К.Т.-С.У.: географічний простір – туристський простір – туристсько-спортивний простір – туристсько-спортивна дестинація макрорайонна – туристсько-спортивна дестинація районна – туристсько-спортивна дестинація локальна – туристсько-спортивна дестинація елементарна – туристсько-спортивна дестинація-вузол – туристсько-спортивна дестинація-об'єкт (дод. 4).