падіння уламків гірських порід, кам'яних брил і великих кам'яних мас з крутих гірських схилів; зазвичай виникає в результаті вивітрювання скельних схилів, розмиву тріщинуватих осадових гірських порід, витаювання мореного матеріалу з тіла льодовика чи є наслідком землетрусу. Випадково зірваний з-під ноги людини або кинутий камінь також може стати причиною К., навіть там, де природні К. малоймовірні. Висока ймовірність К. вранці, коли під дією сонячних променів починають витаювати примерзлі уламки гірських порід. На східних та південних схилах гір К. найбільш вірогідні в першій половині, а на західних – у другій половині дня. Імовірність К. зростає під час дощів і у відлигу. Найбільш камененебезпечними є кулуари, жолоби, круті долини струмків, увігнуті форми рельєфу, обсипні схили, скупчення моренного матеріалу на похилому льоду. Найбільш безпечними є гірські гребені, купола, контрфорси, опуклі форми рельєфу. Добре захищають від К. ліс і густий чагарник. Як правило, камененебезпечні ділянки вказуються в описах маршрутів і на туристських схемах. Небезпеку К. необхідно враховувати при виборі місця для біваку.