див. туристсько-географічний процес.

див. рекреаційна інфраструктура.

(за І. Дудником) (від лат. processus – проходження, рух вперед) – сукупність дій, операцій, що здійснюють геопросторові зв’язки між елементами суспільно-географічної системи. Складовими частинами  цього процесу доцільно вважати, насамперед, транспортування та  пересадку туристів з одного виду транспорту на інший, які мають достатньо чітко виражений просторово-територіальний характер та становлять сутність туризму (територіальні переміщення, подорожі).

(від англ. trail – стежка, пересічена місцевість та фр. marche – хід, рух і route – шлях) – маршрут трейлраннінгу, прокладений в природному середовищі з можливими ділянками асфальту, яких не більше 20% від загальної довжини дистанції, з обов’язковою розміткою або опублікованими GPS-треком траси. Т.М. надзвичайно різноманітні як в плані рельєфу, так і покриття: паркові доріжки, лісові стежки, гірські хребти, пустельні дюни, степові простори.

(від лат. recreatio – відновлення та complex – поєднання, зв'язок) – 1. форма територіальної організації туризму, яка складається з наступних компонентів: природно-рекреаційні ресурси, заклади розміщення та харчування, транспортна інфраструктура, підприємства виробничої та невиробничої сфери, що пов'язані між собою спільною метою – надання якісних рекреаційних послуг.

(від лат. recreatio – відновлення та infra – нижче, під і structura – будова, розташування) – сукупність спеціалізованих підприємств, засобів та видів діяльності, спрямованих на задоволення рекреаційних потреб відвідувачів рекреаційного комплексу. До складу інфраструктури рекреаційного комплексу повинні входити: рекреаційно-побутова, рекреаційно-виробнича, рекреаційно-спеціалізована та культурно-історична інфраструктура.

(від іт. nicchia – заглиблення) –  сукупність видів туризму, орієнтованих на чітко окреслені й відносно сталі групи туристів (об’єднані за мотивами подорожі, спеціальними потребами туристів чи особливостями туристської дестинації), що формують певний вузький цільовий сегмент ринку (мікронішу), достатній за величиною для створення окремих туристських продуктів.

(за І. Дудником) (від грец. systema – ціле, складене з частин; поєднання) – взаємопов’язана в межах території держави сукупність елементів, які  виробляють, надають та споживають туристські послуги. Однією з визначальних особливостей туристської системи взагалі, як інваріантного об’єкта наукового дослідження, є чітко виражений територіальний (геопросторовий) характер функціонування.

див. бівачний мішок.

див. трейловий маршрут.